Для "почитать" (не "в покупку") берем, не зная украинского, польские слова:
lwówski humor żartować
переписываем их кириллицей, добавляя по наитию букву "i", получаем:
львівські гумор жартувати
или
к львівські гумор жартувати добавляем site:livejournal.com
забиваем в гуголь (любого домена)
получаем:
http://tinyurl.com/p76qz8fлистаем
среди прочего находим
http://tinyurl.com/q8vmcgmМожно "розкошуватися"="rozkoszować się"="наслаждаться"="инджой"
Например перевод "русской" классики:
Шкіромий
(Переклад з рос. Oлександра Тарасенко, серпень 1993)
Простирадло - утікало
І білизна - хай їй грець
І матрасик, мов карасик
Від мене забрався геть.
Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.
Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.
Що за жарти недолугі,
І чому всі речі вщерть
Заюрмились, схаменулись
І сягнули шкереберть?
Чобітки за рушниками,
Рушники за мотузками,
Мотузки за чобітками,
Все батьківське надбання
Шаленіє, скаженіє
І тікає навмання?
Раптом просто із горища
Клишоногий, наче рак
Шкутильгає водомийщик
І до мене мовить так:
Ти гидкеє, ти бруднеє.
Неохайне поросятко
Ти брудніш за сміттєзбірник
У люстерко подивись!
У тебе вапно на оці
У тебе гівно на боці,
У тебе такі капиці,
Що іздерлись ногавиці!
Навіть, навіть ногавиці
Від тебе забрались геть!
Дуже рано на світанку
Миють личко каченята
Й пташенята
І шпачки, і пацючки.
Ти єдиний не помився
І бруднечею лишився
То ж забрались від бруднечі
І панчохи, й чобітки.
Я - шановний водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий!
Ледве гепну я ногою,
І покличу козаків,
Водомийники юрбою
Всі візьмуть напоготів.
Закатують, відшматують
Неохайних дітлахів.
І прочуханку жорстоку
Запровадять над тобою
У Матвіївську затоку
Вмить занурять з головою!
Замантулив в мідний таз,
Заволав "Кара - барас!"
Тої ж миті мило, мило
Зась! - в волосся - мити зілля
Гілля, рілля і бадилля
Підбадьорює:
"Мию, мию сажотруса
Пильно, щільно,
Часто, густо!
Буде, буде сажотрус
Чистий, мов різдвяний гусь"
Тут мочало причвалало
І мерщій малечу мить
Ось вовтузить мов шибало
І волає, і ганьбить.
Від збентежених мочалок
Я мерщій, немов від палок
А вони чимдуж загалом
Нижнім Валом, Верхнім Валом.
Я до Бабиного Яру
Навпростець я повз кошару,
А вони - через мури,
Як підступнії щури.
Тут назустріч мій коханий
Мій улюблений кацап,
Він з Альошею і Ванєй
Прямував, неначе цап
І мочалку, наче галку
Він щелепами цап-цап!
А за тим ногами він затупцював
І руками він мене відлупцював
"Уходи-ка ты домой!" він мовляв
"Да лицо свое умой!" він мовляв
"А не то как налечу!" він мовляв
"Растопчу и проглочу" він мовляв
Я по вулицях борснувся підтупцем
Втік до водомийника кінець кінцем
Милом мивсь, циберком грюкав,
Як ударник п'ятиріччя.
І багнюку, і гівнюку
Відокремив від обличчя.
Тої ж миті капелюх
Сів на мене проміж вух
А за ним цукерок купа:
"З'їж мене, малеча любо!"
А за ними сала шмат:
"Поласуй мене, мій брат!"
Ось і зошит повернувся,
Ось і коник без візка,
І абетка з Інглиш мовой
Станцювали гопака.
Шанобливий водомийник,
Славнозвісний шкіромий,
Водомийників керівник
І мочалок ланковий
Закружляв мене у танку
І, кохаючись, мовляв:
"Ти тепер мені приязний,
Ти тепер мені люб'язний
То ж нарешті ти, бруднеча,
Шкіромия вшанував!"
Треба, треба, треба митись
Вдень і ввечері - то ж ба!
Неохайним сажотрусам
Ой ганьба, ганьба, ганьба!
Хай живе рушниченько пухкенький
І мило духмяне, мов ненька,
І кістковий гребінь,
І голярський камінь!
То ж мийся, підмийся, голись!
Пірнай, виринай, не барись!
У лазні, ставку, на болоті,
В Гнилим Тикичу, що в Кам. Броді
В Криму і в Карпатах
Усюди й завжди
Вкраїні хвала - і воді!
или
Віктор Бойко
Виводять гуляти собаки
господарів сонних своїх,
і з затишку, де сміттєбаки,
бомжі їх здіймають на сміх.
І прагне скоріше надути
володар щоденних забав
яскраво-червоні батути
з цигаркою в штучних зубах.
В панчохах не модно тримати
ні пенсію, ні зарплатню –
тож сяють анфас банкомати
назустріч голоті та дню,
де мерси, мов коні у шорах,
спішать од гріха до гріха,
де тенісний стіл од учора
порожні пляшки зберіга.
18.07.2013. Харків
lwówski (львівські ) в гуголь забиваем с тайной премедитацией что-нибудь найти из юмора на Украине по другую сторону границы или в другом времени.
Напр. в другом времени во Львове:
DZIEDUSZYCKI – HERALDYCZNY DORADCA
ДЕДУШИЦКИЙ - СОВЕТНИК ПО ГЕРАЛЬДИКЕ
Kiedy znany lwowski adwokat i poseł do austriackiego parla-
mentu, Natan Loewenstein (1859–1929), za swoje zasługi dla
monarchii otrzymał od cesarza Franciszka Józefa tytuł szlachec-
ki – zapytał Dzieduszyckiego:
Когда известный львовский адвокат и депутат австрийского
парламента, Натан Лёвенштейн (1859–1929), получил за свои
заслуги перед монархией от императора Ф.-Й. дворянский
титул, он спросил у Дедушицкого:
– Panie ministrze, proszę mi łaskawie doradzić, jaki właściwie
herb mam sobie przybrać?
- Господин министр, будьте так любезны, посоветуйте pls, какой
мне собственно герб принять?
Dzieduszycki odpowiedział bez chwili namysłu:
– Pierhdylion.
Дедушицкий, ни на минуту не задумываясь, ответил:
- Пердылион.
I tu potrzebny niewielki komentarz, „pierdylion” to by-
najmniej nie czczy, nic nieznaczący wymysł Dzieduszyckiego,
szokujący wulgarnym brzmieniem.
И тут нужен небольшой комментарий: "пердылион" - это
вовсе не пустая, ничего не значащая выдумка Дедушицкого,
шокирующая своим вульгарным звучанием.
To finezyjna i dowcipna gra słów: nie bardzo, hm, szlacheckie
nazwisko Loewenstein o niemieckim brzmieniu znaczy w
przekładzie na język polski dosłownie „lwi kamień” (niem.
Loewe = lew, Stein = kamień).
Это изысканная и остроумная игра слов: не очень, гм, дворянская
фамилия Лёвенштейн в немецком произношении означает в
переводе на львовский язык "львиный камень" (нем.
Löwe = лев, Stein = камень).
Tenże „lwi kamień” przełożony na francuski język arysto-
kratów brzmi: pierre de lion (franc. pierre = kamień, lion = lew),
co w fonetycznej transkrypcji Dzieduszyckiego zabrzmiało
bardzo swojsko, acz rubasznie jako „pierdylion”…
Этот же "львиный камень", переведенный на французский язык
аристократов звучит так: pierre de lion (фр. pierre = камень, lion = лев),
что в фонетической транскрипции Дедушицкого зазвучало
очень привычно, фамильярно, хотя и грубовато "пердылион"...
Szlachcic Natan Loewenstein okropnie się obraził na swa-
wolnego hrabiego Wojciecha i przybrał sobie za nie wiadomo
czyją poradą dumnie brzmiący herb Opoka. Zapewne dlatego,
że kamień (ów „-stein” z końcówki jego rodowego nazwiska)
może w końcu być niekiedy także opoką, czyli skałą osadową.
Дворянин Натан Лёвенштейн ужасно обиделся на шутника-графа
Войчеха и взял себе, не известно по чьему совету, гордо
звучащий герб Твердыня (оплот, скала). Наверное потому,
что этот камень („-stein” в конце родовой фамилии) м.б. порою
в конце концов также и твердыней (оплотом), т.е. скалой
из осадочных горных пород.
Jak mi się jednak wydaje, w polskich herbarzach próżno by
chyba było szukać owego kamiennego herbu…
Как мне все-таки однако кажется, в польских гербовниках
вы напрасно искали бы этот каменный герб...
про батяров можно в поиск вбить, но это тоже юмор далекого прошлого.